Феноменологія

Семантичне поле:

Вибрані статті по тегу "Феноменологія"

Феноменологія — це філософський напрямок, що досліджує структури свідомості та спосіб, у який людина переживає явища, незалежно від їхніх зовнішніх причин чи об’єктивної реальності. У філософії феноменологія зосереджується на аналізі досвіду, відчуттів і присутності, прагнучи зрозуміти, як явища з’являються в свідомості та як ми їх сприймаємо.У мистецтві феноменологія застосовується для вивчення способу, у який твори впливають на сприйняття глядача, формуючи переживання часу, простору, світла та форми. Через феноменологічний підхід можна аналізувати, як картини, скульптури чи інсталяції не лише відтворюють об’єкти, а створюють суб’єктивний досвід: напружену присутність, тривалу мить, відчуття руху або застиглої тривалості. Тобто мистецтво стає не просто зображенням світу, а засобом переживання часу і простору, відображення внутрішньої свідомості та взаємодії глядача з полотном.Феноменологія у мистецтві дозволяє бачити твір як простір переживання, де час, рух і присутність стають відчутними, а сприйняття глядача інтегрується в саму структуру твору, роблячи його досвід унікальним і інтенсивним.
Момент до впізнавання у феноменології - На Захід, Дж. Поллок, 1934 Момент до впізнавання: як картина оприсутнюється у свідомості глядача Есе час читання: 30хв. (5902 слів) У традиційній естетиці питання сприйняття живопису найчастіше формулювалося через категорії зображення, значення та інтерпретації. Картина розглядалася як носій смислів, які глядач має розпізнати, прочитати або пояснити. Однак феноменологія мистецтва радикально зміщує акцент: її цікавить не те, що означає картина, а як вона з’являється у свідомості — яким чином відбувається первинна подія її даності.Ця стаття присвячена тому, що можна назвати моментом до впізнавання — допредикативному, доконцептуальному етапу естетичного досвіду, в якому картина ще не стала «образом чогось», ще не зведена до сюжету, символу або іконографічної формули. Саме цей момент є ключовим для феноменології, адже тут відкривається не інтерпретований об’єкт, а живий спосіб його явлення. Феномен Феноменологія Досвід незрозумілого в живописі - Фальшиве дзеркало, Р. Магрітт Коли картина чинить опір: феноменологія незрозумілого в живописі Есе час читання: 48хв. (9583 слів) Незрозумілість у живописі не є ознакою провалу або відсутності сенсу. Навпаки, вона стає умовою для глибшого естетичного досвіду, який розгортається у межах тілесного, часово розтягнутого споглядання. Феноменологія, від Гусерля до Мерло-Понті, показує, що інтенціональність свідомості зазнає випробування, коли об’єкт не стабілізується: предмет вислизає, контури коливаються, колір стає силою, а перспектива розпадається. Феномен Феноменологія Метафізичний трикутник - Феноменологія фону, Дж. Кіріко Порожнеча, що дивиться: феноменологія фону в живописі Есе час читання: 23хв. (4487 слів) Есе про феноменологічну тональність фону в живописі як активного елементу художнього досвіду. Від сакрального золота візантійської ікони до радикальної порожнечі модернізму і фрагментації постмодерну фон розглядається не як другорядне тло, а як горизонт явлення образу. Через поняття інтенційності, тілесного сприйняття, порожнечі та гайдеґґерівської відкритості буття показано, як фон формує спосіб бачення, залучення глядача і екзистенційний тон живопису. Бароко Відродження Класицизм Феномен Феноменологія Час у феноменології - Зачарований часом (La Durée poignardée) Рене Магріт Час, що зупинився, і час, що триває: феноменологія живописного часу Логнрід час читання: 31хв. (6180 слів) У статті досліджується проблема часу в живописі з позицій феноменології. Виходячи з кантівського розуміння часу як апріорної форми внутрішнього чуття, простежується трансформація цього поняття у феноменології Едмунда Гусерля, де час постає як структура свідомості, а також у фундаментальній онтології Мартіна Гайдеггера, для якого часовість є горизонтом буття. Особливу увагу приділено тілесному виміру часу в феноменології Мерло-Понті та концепції пережитої тривалості й пам’яті у творчості Марселя Пруста.Живопис аналізується як особлива форма часової даності, в якій зупинка образу не заперечує тривалості, а відкриває її новий режим. На прикладі творів Веласкеса, Вермеєра, Ван Гога, Сезанна, Далі та Гоппера показано, що картина не репрезентує час безпосередньо, а актуалізує його в досвіді глядача. Живопис постає як феномен згорнутого, пережитого часу, що щоразу заново здійснюється в акті споглядання. Феномен Феноменологія Образ і поняття в естетиці: Меланхолія Дюрера Образ і поняття: межі естетичної репрезентації Логнрід час читання: 35хв. (6867 слів) Стаття присвячена проблемі мистецтва як простору між образом і поняттям, зокрема в контексті естетичної репрезентації. Аналіз ведеться від античних концепцій мімесису у Платона та Аристотеля, через Баумгартена та Канта, до Гегеля, Шеллінга і сучасних філософських підходів ХХ століття, включаючи феноменологію, герменевтику, структуралізм і постструктуралізм. Образ Поняття Феноменологія