-
Коли картина чинить опір: феноменологія незрозумілого в живописі
Незрозумілість у живописі не є ознакою провалу або відсутності сенсу. Навпаки, вона стає умовою для глибшого естетичного досвіду, який розгортається у межах тілесного, часово розтягнутого споглядання. Феноменологія, від Гусерля до Мерло-Понті, показує, що інтенціональність свідомості зазнає випробування, коли об’єкт не стабілізується: предмет вислизає, контури коливаються, колір стає силою, а перспектива розпадається.
25 Січня, 2026
-
Метафізичний живопис Джорджо де Кіріко
Есе про метафізичний живопис Джорджо де Кіріко як особливу онтологію образу. Порожні міські площі, манекени без облич, дивні предмети та зупинений час розглядаються не як символи, а як досвід зіткнення з таємницею реальності. Творчість де Кіріко осмислюємо у філософському, екзистенційному контексті, що дозволяє побачити її тривалу актуальність у XXI столітті.
24 Січня, 2026
-
Порожнеча, що дивиться: феноменологія фону в живописі
Есе про феноменологічну тональність фону в живописі як активного елементу художнього досвіду. Від сакрального золота візантійської ікони до радикальної порожнечі модернізму і фрагментації постмодерну фон розглядається не як другорядне тло, а як горизонт явлення образу. Через поняття інтенційності, тілесного сприйняття, порожнечі та гайдеґґерівської відкритості буття показано, як фон формує спосіб бачення, залучення глядача і екзистенційний тон живопису.
21 Січня, 2026
-
Інвестиції 2026 року, які не зможе замінити ШІ
У світі, де штучний інтелект генерує мільйони зображень щодня, справжню цінність мають речі, які неможливо скопіювати. Оригінальні картини художників стають не лише культурним надбанням, а й інвестиційним активом, що зберігає вартість, захищає від інфляції та не замінюється ШІ. У цій статті — про інвестиції 2026 року, де мистецтво займає ключове місце.
5 Січня, 2026
-
Час, що зупинився, і час, що триває: феноменологія живописного часу
У статті досліджується проблема часу в живописі з позицій феноменології. Виходячи з кантівського розуміння часу як апріорної форми внутрішнього чуття, простежується трансформація цього поняття у феноменології Едмунда Гусерля, де час постає як структура свідомості, а також у фундаментальній онтології Мартіна Гайдеггера, для якого часовість є горизонтом буття. Особливу увагу приділено тілесному виміру часу в феноменології Мерло-Понті та концепції пережитої тривалості й пам’яті у творчості Марселя Пруста.
Живопис аналізується як особлива форма часової даності, в якій зупинка образу не заперечує тривалості, а відкриває її новий режим. На прикладі творів Веласкеса, Вермеєра, Ван Гога, Сезанна, Далі та Гоппера показано, що картина не репрезентує час безпосередньо, а актуалізує його в досвіді глядача. Живопис постає як феномен згорнутого, пережитого часу, що щоразу заново здійснюється в акті споглядання.
4 Січня, 2026
-
Альбрехт Дюрер: образ, алегорія і смислові коди
Стаття присвячена аналізу символізму в творчості Альбрехта Дюрера в контексті культури Північного Відродження. Розглядаються алегоричні постаті, числова й геометрична символіка, тваринні образи, архітектура та простір як носії смислу, а також роль авторської свідомості у формуванні візуальної мови митця. Особливу увагу приділено гравюрі «Меланхолія I» як концентрованому вираженню інтелектуального і символічного мислення Дюрера.
31 Грудня, 2025
-
Образ і поняття: межі естетичної репрезентації
Стаття присвячена проблемі мистецтва як простору між образом і поняттям, зокрема в контексті естетичної репрезентації. Аналіз ведеться від античних концепцій мімесису у Платона та Аристотеля, через Баумгартена та Канта, до Гегеля, Шеллінга і сучасних філософських підходів ХХ століття, включаючи феноменологію, герменевтику, структуралізм і постструктуралізм.
25 Грудня, 2025
-
Мистецтво як одкровення Абсолюту: філософія мистецтва Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга
Стаття присвячена системному аналізу філософії мистецтва Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга, у якій мистецтво постає центральним органоном філософії та привілейованим способом явлення істини. Розглянуто натурфілософські та трансцендентальні передумови шеллінґівської естетики, вчення про Абсолют і філософію тотожності, поняття генія, ієрархію мистецтв і роль поезії, а також значення міфології як первісної форми самовиявлення духу. Показано актуальність цієї концепції для сучасного розуміння мистецтва як онтологічної події смислу.
15 Грудня, 2025
-
Вільям Блейк: композиція, міфопоетка та естетика живопису
Стаття пропонує комплексний аналіз живописної системи Вільяма Блейка, позиціонуючи його творчість у контексті візуальної культури пізнього XVIII — початку XIX століття та водночас виходячи за рамки усталених інтерпретацій романтизму. Центральною тезою дослідження є розгляд уяви як фундаментальної гносеологічної категорії, що визначає не лише художню мову Блейка, але й структуру його авторської космогонії. Показано, що візіонерський принцип, який художник проголошує основою пізнання, зумовлює відмову від природної оптики, матеріальної тілесності та просторової перспективи на користь метафізичної моделі образотворення.
7 Грудня, 2025
-
Фріссон: коли мистецтво вражає до мурашок по шкірі
Фріссон у живописі — це фізіологічна та емоційна реакція глядача на мистецькі прийоми, що створюють напругу, драму або екзистенційний трепет. Від форшортенінгу до кіароскуро, від динамічних композицій Рубенса до інтимних портретів Вермеєра — художники використовують контраст, світло та рух, щоб торкнутися найглибших рівнів психіки, перетворюючи споглядання на переживання. У статті розглядаються ключові техніки та приклади, що викликають фріссон і катарсис, а також нейроестетичні механізми цієї реакції.
22 Листопада, 2025
-
Антихрист, його образ та інтерпретація
Аналіз образу Антихриста у середньовічному живописі як ключового символу європейської духовної культури. Розглянуто богословські, естетичні та психологічні аспекти теми на прикладі фресок Джованні да Модена, Вітале ді Альмо дель Каваллі та мініатюри з Liber Floridus. Середньовічна іконографія Антихриста формує три засадничі принципи подальшого розвитку теми — імітаційність, публічність і моральну дидактику, які згодом еволюціонують у гуманістичне осмислення зла доби Відродження.
20 Жовтня, 2025
-
Війна та мистецтво: історичні ремінісценції
Історія людства — це не лише послідовність війн, а й народження культурних сенсів у їхньому тлі. Від античних тріумфальних арок і середньовічних гобеленів до «Герніки» Пікассо та муралів Бенксі в зруйнованих українських містах — мистецтво завжди відгукувалося на війну. Воно фіксувало жах і велич, ставало інструментом ідеології, але водночас — простором опору та пам’яті. У ХХІ столітті, коли війна Росії проти України оголила не лише політичні, а й цивілізаційні розлами, постає питання: чи може культура знову стати засобом виживання й джерелом надії для майбутнього.
27 Вересня, 2025
