Як штучний інтелект допомагає відтворювати втрачені твори мистецтва

Втрачені твори мистецтва — це цілі світи краси, ідей і культури, які зникли через війни, стихійні лиха чи людську недбалість. Відновлення таких творів завжди було викликом, що вимагав глибоких досліджень, реставраційних знань і творчого підходу. Сьогодні на допомогу мистецтвознавцям приходить штучний інтелект (ШІ), який відкриває нові можливості для повернення культурних шедеврів.

ШІ використовує машинне навчання, глибокі нейромережі та інші технології для аналізу доступних фрагментів творів мистецтва, історичних документів або аналогів, створених тим самим художником чи у подібному стилі. Наприклад, у разі частково знищених полотен алгоритми здатні відновити втрачені частини, використовуючи стиль оригінального митця. Алгоритми вивчають сотні, а іноді й тисячі робіт, аналізуючи деталі, як-от мазки пензля, використання кольорів, тіні та перспективу. Завдяки цьому можна отримати правдоподібний результат, що максимально відповідає оригіналу.

ШІ та відновлення культурної спадщини

Штучний інтелект дедалі активніше застосовується у сфері реставрації мистецтва, особливо коли йдеться про твори, які зникли через історичні обставини. Ця технологія має потенціал не лише для відтворення окремих полотен, але й для системного аналізу великих масивів культурної спадщини. Окрім візуального мистецтва, ШІ використовується для реконструкції скульптур, мозаїк, архітектури та навіть цифрового відтворення історичних об’єктів, що були повністю зруйновані.

Один із яскравих прикладів використання ШІ — проєкт відтворення картин Рембрандта, зокрема його Нічної варти. У 2019 році команда фахівців із Рейксмузеуму (Амстердам) за допомогою ШІ відтворила втрачені частини цього полотна, які були відрізані у XVII столітті для зручності експозиції. Алгоритми аналізували подібні роботи Рембрандта, вивчали його стиль і техніки, що дозволило створити гармонійні доповнення до оригінального твору.

Проект RePAIR (Reconstructing the Past: Artificial Intelligence and Robotics meet Cultural Heritage) використовує технології штучного інтелекту для реконструкції пошкоджених фресок у археологічному комплексі Помпеї. У рамках цього проєкту ШІ і робототехніка допомагають скласти тисячі фрагментів розбитих фресок, що залишилися після виверження Везувію в 79 р. н. е. та подальших руйнувань, наприклад, під час бомбардувань у Другій світовій війні. Використовуючи алгоритми машинного навчання, система аналізує форму уламків, порівнює кольорові зразки й ідентифікує їхнє належне місце у загальній композиції. Після цифрової реконструкції ці фрагменти можуть бути фізично зібрані завдяки роботизованим маніпуляторам, які використовуються для точного й безпечного поводження з артефактами​. Ця ініціатива є важливим кроком у використанні ШІ для археології й реставрації мистецтва, однак кольорова гама та текстури залишаються предметом складних досліджень і не можуть бути повністю відновлені без наявності оригінальних матеріалів чи аналогів.

Застосування ШІ для виявлення прихованих елементів

Одним із найцікавіших аспектів використання ШІ є його здатність “бачити невидиме”. За допомогою технологій гіперспектральної візуалізації та машинного навчання вчені можуть аналізувати шари фарби на картинах, щоб знайти приховані малюнки чи попередні версії твору. Наприклад, портрети, створені Леонардо да Вінчі, часто містять ескізи, які приховані під верхнім шаром фарби. Використовуючи ШІ, дослідники можуть відновлювати ці “невидимі” роботи, що розкривають нові сторони творчості майстрів.

Відновлення прихованих деталей застосовувалося й у дослідженні творів Ван Гога. У кількох роботах цього митця виявлено повторне використання полотен: він міг малювати поверх попередніх картин через брак матеріалів. За допомогою алгоритмів було реконструйовано ранні версії його полотен, що дало змогу краще зрозуміти процес його творчого розвитку.

Роль ШІ у збереженні кольорової гами

Колір — одна з найскладніших складових для відновлення. Фарби з часом втрачають свій початковий вигляд, стають тьмяними або змінюють відтінок через хімічні реакції. Алгоритми ШІ здатні аналізувати залишки пігментів і порівнювати їх з архівними даними, щоб відновити оригінальні кольорові рішення художника.

Окрім фізичної реставрації, ШІ допомагає у відтворенні творів, знищених повністю. Так сталося зі зруйнованими під час війни роботами, які були задокументовані лише на старих фотографіях. Наприклад, втрачені картини Густава Клімта (“Медицина”, “Філософія” і “Юриспруденція” – замовлені Віденським університетом у 1899 році), які були спалені під час Другої світової війни, відтворені завдяки цифровим алгоритмам. ШІ аналізував архівні зображення, відновлював кольорову гаму та текстури, доповнюючи роботу деталями, яких не вистачало.

ШІ також виявляє приховані шари на полотнах, які були переписані або замальовані іншими митцями чи самим автором. Завдяки технології глибокого аналізу зображень можна “побачити” початковий ескіз або першу версію картини, відновлюючи таким чином втрачені частини історії мистецтва.

Важливо зазначити, що роль ШІ у відтворенні мистецтва — не заміна людської творчості, а її посилення. Алгоритми допомагають реставраторам і мистецтвознавцям, надаючи нові інструменти для роботи. Проте остаточний результат завжди проходить перевірку фахівців, щоб зберегти історичну та художню достовірність.

Цифрові музеї: збереження спадщини для всіх

Однією з найбільших переваг використання ШІ у відтворенні мистецтва є можливість створення цифрових музеїв. Такі платформи надають доступ до відтворених творів людям у всьому світі, навіть якщо оригінали неможливо експонувати.

Яскравий приклад — цифровий архів, створений для відтворення зруйнованих пам’яток Сирії. На основі даних, зібраних алгоритмами ШІ, було створено віртуальний музей, де можна побачити реконструкцію багатьох знищених артефактів. Це важливий крок у збереженні спадщини, адже дає можливість майбутнім поколінням вивчати ці твори навіть після їх фізичного зникнення.

Подібний проєкт реалізовано у вигляді Google Arts & Culture, який містить віртуальні реконструкції та детальну інформацію про твори мистецтва з усього світу. Алгоритми ШІ аналізують сотні мільйонів зображень, допомагаючи зробити мистецтво доступним для кожного.

ШІ як художній експериментатор: чи замінить алгоритм митця?

Хоча основною метою ШІ є збереження та реконструкція мистецтва, він уже став учасником творчого процесу. Алгоритми створюють нові роботи на основі проаналізованих стилів відомих митців, що породжує питання про межі творчості.

Наприклад, проєкт The Next Rembrandt використав алгоритми для створення нової картини у стилі Рембрандта. Хоча це була повністю згенерована робота, вона настільки точно відповідала стилю майстра, що багато хто вважав її гідною включення до музейної експозиції.

Такі експерименти викликають суперечки в мистецькому світі. Хоча роботи, створені ШІ, є захопливими, вони завжди залишаються продуктами аналізу, а не оригінальними творами з душею, яку може вкласти лише людина.

Роль ШІ у майбутньому збереження мистецтва

З огляду на стрімкий розвиток технологій, штучний інтелект стає ключовим елементом у збереженні світової спадщини. Однак важливо пам’ятати, що ця технологія — не заміна традиційних методів, а їхній помічник.

Майбутнє ШІ у відтворенні мистецтва пов’язане з інтеграцією різних підходів: аналіз історичних даних, застосування біотехнологій для збереження пігментів і використання робототехніки для реставраційних робіт. Така багатогранність дозволить ще ефективніше працювати над поверненням людству втрачених шедеврів.

Масштабування доступу до відтворених творів

ШІ не тільки допомагає у відновленні мистецтва, але й значно розширює його доступність. Відтворені твори тепер можуть бути представлені у віртуальних галереях або навіть створені у фізичній формі за допомогою 3D-друку.

Наприклад, у рамках проєкту з відновлення Давнього Єгипту було створено цифрову бібліотеку розписів з гробниць фараонів. Ця бібліотека доступна для вчених і туристів у форматі віртуальної реальності (VR). Завдяки цьому навіть найвіддаленіші куточки світу можуть стати доступними для дослідження.

Крім того, проєкти, як-от “Art Up Your Walls”, використовують алгоритми для відтворення історичних творів у форматі друкованих репродукцій. Такі копії можуть слугувати прикрасами для приватних колекцій або музеїв, які хочуть відтворити вигляд оригіналів.

Екологічний аспект відтворення мистецтва за допомогою ШІ

Іншим важливим аспектом є екологічна відповідальність. Використання ШІ зменшує потребу у фізичних матеріалах під час реставрації чи відтворення. Наприклад, замість пошуку рідкісних пігментів чи матеріалів, реставратори можуть створювати цифрові копії або працювати з екологічними альтернативами.

Такі ініціативи вже впроваджуються у багатьох європейських музеях. Наприклад, Національна галерея в Лондоні використовує цифрові моделі для тестування реставраційних рішень перед їх фізичним впровадженням. Це дозволяє уникати експериментів із самими творами й мінімізує ризики.

Хто є автором?

Одним із найбільших викликів є визначення авторства. Якщо твір мистецтва створений або відновлений за допомогою ШІ, чи може вважатися його автором алгоритм, який фактично виконав роботу? У більшості країн світу право на інтелектуальну власність закріплюється за людиною, але ШІ як автономний суб’єкт не підпадає під дію цих законів. Тому права зазвичай переходять до розробника програми або інституції, яка її використовує.

Наприклад, у випадку проєкту The Next Rembrandt, картина була створена алгоритмом, але авторські права на неї належать організації, яка профінансувала розробку ШІ. Це ж стосується й цифрових реконструкцій, виконаних музеями чи реставраторами за допомогою технологій.

Ще одним важливим аспектом є питання прав на відтворення творів, які вже існують. У багатьох країнах копії оригіналів, які знаходяться в публічному домені (наприклад, картини, створені понад 70 років тому), вважаються вільними для використання. Однак, якщо цифрова реконструкція виконується ШІ, можуть виникати суперечки щодо того, чи є така копія достатньо унікальною, щоб вважатися новим твором.

Захист оригінальних авторів

Ще одна складність стосується захисту інтересів оригінальних авторів, якщо їхні роботи використовуються для навчання ШІ. Алгоритми часто аналізують сотні або тисячі творів, щоб відтворити стиль митця чи виконати реставрацію. Проте далеко не завжди автори або їхні спадкоємці надають дозвіл на таке використання.

Ситуація з відтворенням творів художників XX століття, наприклад, Сальвадора Далі чи Фріди Кало, показує, що навіть якщо твори належать музею, їх цифрове відтворення може викликати претензії з боку спадкоємців.

Юридичні норми поки що не встигають за розвитком технологій. У відповідь на ці виклики деякі країни починають розробляти спеціальне законодавство. Наприклад, у Європейському Союзі обговорюється введення норм, які б регулювали використання творів мистецтва для навчання ШІ та визначення авторства у випадках, коли алгоритми створюють нові роботи.

У майбутньому створення міжнародних угод у цій сфері стане критично важливим, адже мистецтво не має кордонів, а цифрові копії можуть швидко поширюватися по всьому світу.

Підсумовуючи

Штучний інтелект стає потужним інструментом у відновленні мистецтва, поєднуючи точність технологій із творчістю. Він дозволяє реконструювати втрачені деталі, створювати цифрові архіви та забезпечувати доступність культурної спадщини для майбутніх поколінь. Хоча ці досягнення відкривають нові перспективи, важливо дотримуватися етичних принципів, зберігаючи автентичність творів та їхній культурний контекст. Успішне поєднання людської інтуїції з можливостями ШІ може стати ключем до збереження нашого мистецького спадку в умовах глобалізації та технологічного прогресу.