Картина "В очікуванні весни"

Про полотно "В очікуванні весни"

Сад, мовчазний і спустошений, стоїть у передчутті зими. Дерева вже давно скинули своє багряне і золоте вбрання, оголивши гілки, які простягаються до неба, ніби в молитві. Посеред саду видніється дерево, що привертає до себе увагу своїми двома схиленими донизу гілками. Воно виглядає втомленим, але не зломленим. Гілки нагадують руки, які, хоч і опущені під тягарем часу та подій, усе ще тримаються за життя.

Довкола дерева зарослі сухих трав, що піддалися холодам пізньої осені. Їхній коричневий і світло-зелений колір говорить про завершення одного циклу життя та підготовку до нового. Густі трави, як і дерева, здаються покинутими, ніби в цьому саду давно вже ніхто не живе. На задньому плані видніється старенька сільська хата, похилена, мов сторож минулих часів. Її вицвілий дах і стіни носять сліди часу й негоди, але вона все ще стоїть, тримаючи в собі тінь минулого.

Небо над садом – суміш відтінків синього, фіолетового і сірого. Воно здається важким і безкраїм, нагадуючи про тривожне очікування. Але навіть у цьому спокої є надія: за холодом і темрявою неодмінно прийде світло.

Сад – це символічний образ України. Він, хоч і занедбаний війною, все ще живе й чекає свого відродження. Як дерева чекають на весну, так і Україна чекає на мир і відновлення. Посохлі трави й скинуте листя – це минулі втрати, що болем запали в землю. Але сад не зломлений. Його коріння – міцне, його стовбури – незламні. Весна обов’язково прийде, і сад зазеленіє з новою силою, так само, як Україна відродиться після випробувань.